11 червня, у день, коли свята Православна Церква згадує ікону «Споручниця грішних», яку по-особливому вшановують у Свято-Троїцькій Корецькій жіночій обителі, Високопреосвященніший Варфоломій, митрополит Рівненський і Острозький, звершив освячення Благовіщенського храму Свято-Воскресенского- Троїцького Корецького ставропігійного жіночого монастиря та відслужив там Божественну Літургію. Його Високопреосвященству співслужили духовенство монастиря та Корецького благочиння. За Літургією молилися настоятелька Корецького монастиря ігуменя Рафаїла (Хільчук) з сестрами, настоятелька Дерманського Свято-Троїцького жіночого монастиря ігуменя Вероніка (Зощук) і настоятелька Житомирського Свято-Анастасіївського жіночого монастиря ігуменя Михайла (Фурманець). Богослужбові піснеспіви виконували два монастирських сестринських хори.
Православний монастир у Корці був заснований близько року князем Богушем Корецьким як Воскресенський. Був двічі зруйнований. Відновлений як католицький францисканський кляштор у 1620-33 рр. княжною Софією Корецькою (у чернецтві Серафимою, від 1580 р. — ігуменя монастиря) коштом її небожа князя Самуїла Корецького на честь Святої Трійці.
У 1752-65 рр. монастирем володіли уніати: єпископ Феодосій (Рудинецький) ввів сюди монахинь василіанського ордену. Православні інокині разом із ігуменею Анною були виселені з монастиря. Після 42 років перебування на приватних помешканнях, монахині звернулись до єпископа Мінського Віктора (Садковського), і указом імператриці Катерини II від 12 квітня 1795 р. монастир було знову відкрито як православний.
Вдруге монастир згорів під час варшавського повстання 1831 р. Клопотання ігуменії Аполлінарії (Князевої; †1877) перед єпископом Волинським Антонієм (Павлинським) 1864 р. у завершилось відбудовою спаленого храму. Вівтар і центральну частину храму розписали майстри Почаївської іконописної майстерні.
21 вересня 1880 р. обитель було освячено як Свято-Троїцький жіночий монастир. Після того сюди переселено черниць зі Свято-Воскресенського монастиря, а там організовано притулок для дівчаток.
За Ризьким договором 1921 р. Західна Волинь, а на її території Корецький Троїцький і Воскресенський монастирі виявилися під католицькою Польщею. У тому ж 1921 р. корпус і флігель Воскресенського монастиря, в якому жили сестри, були зайняті польської місцевої поліцією під квартири, а сестри були виселені в Троїцький монастир. Після Великої Вітчизняної війни всі будівлі Свято-Воскресенського монастиря були зайняті місцевими властями під зернові склади.
У 1991 р. приміщення храмів і келійний корпус Св.-Воскресенського монастиря, використані місцевою владою під міжрайбазу, були знищені пожежею.
У 1994 р. його руїни були передані Троїцькому монастирю. З того часу велися ремонтно-реставраційні роботи: був відновлений дах, храми і входи були прикрашені куполами. Зараз другий поверх корпусу заселений ученицями швейного відділення Регентсько-катехізаторського училища при Троїцькому монастирі. Свято-Воскресенський монастир, як другий об’єкт, знаходиться на відстані 500 м. від Троїцького монастиря.
За матеріалами сайту Рівненської єпархії УПЦ
Переглядів: 13
