Великий покаянний канон — нескінченне джерело подиву. А ви знаєте, що раніше його читали зовсім не в ті дні посту, що зараз? Більш того, — з Великим постом його створення взагалі не пов’язано? І ще — ви знаєте, скільки тривала церковна служба в VII столітті?
- Біографічні відомості про святого Андрія Критського досить мізерні. Вважається, що він народився близько 660 року в Дамаску, а помер 4 липня 740 року в Ересосі, на острові Лесбос.
Основним джерелом про життя святого Андрія є житіє, написане не пізніше 843 року патрикієм і квестором Микитою, перероблений текст якого включив у свої Великі Четьї Мінеї святитель Макарій.
- Бажаючи служити Богу, святий у 13 років пішов для подвижницького життя в єрусалимську обитель Сави Освяченого. Прославившись тут своїм розумом і аскетичним життям, він став писарем у Єрусалимській Патріархії.
У 679-му році він, як місцеблюститель патріаршого престолу, став учасником Константинопольського 6-го Вселенського Собору. За імператора Юстиніана II-го св. Андрій був рукопокладений у архієпископа Критського. - Великий канон написаний не раніше 713 року, оскільки в 712 відбувся лжесобор, що заперечував єресь монофелітства, в якому взяв участь святитель. Частина дослідників вважає, що цей твір святого Андрія виник як його передсмертна автобіографія, як покаяння за участь в лжесоборі 712 року. Тоді, під тиском імператора-єресіарха, в числі інших учасників святитель підписав засудження рішень VI Вселенського Собору. Уже через рік імператор змінився, і всі учасники зборів принесли церковне покаяння. Але, мабуть, цей вчинок не давав святому спокою. І тоді він створює свою велику поему про людське покаяння і шлях людини до Бога. Тому спочатку Великий покаянний канон взагалі не був пов’язаний із часом і богослужіннями Чотиридесятниці.
- Великий канон Андрія Критського складається з 250 тропарів і, судячи з усього, спочатку не мав типових ірмосів та не був чітко поділений на пісні.
- Ірмоси пісень у їх сучасному звучанні приєднав до канону преподобний Іоанн Дамаскін, а тропарі на честь преподобної Марії Єгипетської і самого преподобного Андрія також написані пізніше преподобними братами Феодором і Йосифом Студитами, коли вони упорядковували Тріодь.
- Великий канон святого Андрія Критського, на відміну від інших богослужбових канонів, має 9 пісень. Зазвичай в канонах немає 2 пісні.
- Незважаючи на свій обсяг, Великий канон не є найдовшим каноном преподобного Андрія. Канон на Стрітення Господнє — більший, а різдвяний — майже такий же за обсягом.
- На Русі преподобний Андрій Критський був відомий і шанувався вже в ранні роки: перша згадка про нього є в календарі Мстиславового Євангелія (кінець XI — початок XII ст.). У Мінеї XII в. є служба преподобному Андрію.
- За Великий піст канон читається двічі — частинами з понеділка по четвер першої седмиці і повністю в середу на п’ятому тижні — Маріїне стояння.
- Великий покаянний канон — не єдиний твір святого Андрія Критського, йому також належать канони на головні візантійські церковні свята. Всього канонів, приписуваних перу святого Андрія Критського — понад 70.
- Святий Андрій Критський був не тільки проповідником (йому належить цілий ряд «слів»-проповідей) і гімнографом, а й мелодом. Тобто розспіви, на які виконувалися слова канону, теж були створені ним.
- Святого Андрія Критського вважають винахідником самої форми дев’ятичастинного канону — жанру церковної поезії, своєрідною поемою-гімном. Як жанр канон прийшов на зміну кондакам, що в давнину також були багатострофною поемою.
Взагалі ж богослужіння того часу відрізнялися набагато більшою протяжністю. Так, Великий покаянний канон — аж ніяк не найбільший у творчості Андрія Критського. І, наприклад, у тому ж VII столітті, коли святитель почав проповідувати, імовірно склалася форма шестипсалм’я. До того ж, під час служби Псалтир прочитувалась повністю.
- До XIV століття на Русі дотримувалися Студійського Уставу, що наказував співати Великий покаянний канон на 5-тій седмиці Великого посту. Іноді канон при цьому ділили на частини, іноді — він цілком входив до складу недільної церковної служби. Традиція співати канон частинами в перші чотири дні Великого посту передбачена Єрусалимським Уставом. Коли в XIV столітті Православна Церква на Русі перейшла на Єрусалимський статут, вона перейняла, відповідно, і цю традицію. Традиція читати канон у четвер п’ятої седмиці має пізніше походження.
- Частини, на які ділиться Великий покаянний канон при виконанні на першому тижні Великого посту, по-грецьки називаються «мефімони». Однак у побуті це слово часто вимовляли як «ефімони». Поїздка героя на «ефімони» описана в романі Івана Шмельова «Літо Господнє».
За матеріалами порталу“Православ’я і світ”, переклад
Переглядів: 36
