Щороку на свято Преполовіння П’ятидесятниці у селі Повча відбувається Хресна хода до пам’ятників, що символічно охороняють село. Ця традиція бере початок із кінця ХІХ століття, коли світ захлинався від уже п’ятої пандемії холери. Страшна хвороба ширилася й Україною. Влітку 1895 року холера наблизилася і до Повчі з боку сусідньої Млинівщини: уже зачепила села Бокійма, Козирщина, Клин. У криницях була заражена вода; як згадують старожили, за переказами своїх батьків, тоді за ніч люди вимирали цілими сім’ями. У осиротілих обійстях гинула від голоду худоба, села порожніли, росли цвинтарі. Зупинити страшну хворобу могла тільки Божа сила. Лише на милість Всевишнього сподівалися тоді і жителі Повчі. У серпні 1895 року на околиці села, на межі Будеража і Повчі, Антоній Зажицький, поляк за походженням, за власним проектом змурував символічний знак. Кошти на будівництво пожертвувала родина селян Давида та Марії Шнируків. Цеглу привезли теж символічну – із першої закладки цегельні у сусідньому селі Вовковиї. Біля новозведеного знаку відслужили молебень. Мабуть, настільки щирою була молитва і віра селян, що Господь змилосердився – холера припинилася, не увійшла в село, а у вражених епідемією населених пунктах перестали помирати люди.
– Ця багаторічна традиція гуртує людей і допомагає пам’ятати тих, хто помер під час тієї страшної епідемії 120 років тому. А найміцніша пам’ять – саме молитовна, – зауважує настоятель місцевого Свято-Троїцького храму ієрей Віталій Буга.
Віряни УПЦ села Повча, отець настоятель, а також протоієрей Віталій Чайка, настоятель храму святого Луки у селі Білгородка, Хресним ходом, із хрестом та хоругвами, пройшли до пам’ятних знаків, яких тут називають охоронцями. Біля кожного пам’ятника було відслужено водосвятний молебень та панахиду за спочилими у ті страшні часи.
Переглядів: 12
