Вибір життєвого шляху – особлива подія для кожної людини. Причому особлива не тому, що вперше дає можливість зробити щось важливе, але легковажно, не питаючи батьків, а навпаки – це, напевне, перша по-справжньому відповідальна річ, відлуння котрої ми відчуваємо протягом цілого життя. І вже саме розуміння цього заставляє кожну молоду людину не «рубати з плеча», а з допомогою досвідчених людей (батьків, вчителів) стати на стежку самостійності і ніколи не розчаруватися у своєму виборі.
В даній статті не буде йти мова про загальноприйнятий шаблон, котрий гарантовано робить людину щасливою. Це просто роздуми над прожитим життям, та суб’єктивний аналіз раціональних процесів, що відбувалися на даному етапі формування особистості. Отож, як потрібно підходити до питання вибору професії? Чим керуватися? Кого слухати? І найголовніше – що таке справжнє щастя, та як його досягнути?
Відчуття які приходять до молодої людини в період вибору професії – особливі. Вони окриляють, надають впевненості, та найголовніше – дозволяють мріяти. Причому мріяти не якось математично, «правильно», а просто, по-дитячому: коли я виросту – в мене буде все і вдосталь… З одного боку в цьому немає нічого поганого, але з іншого – прихована певна небезпека, котра може розбити наші мрії на дрібні частини.
Справа в тому, що свідомість сучасної молодої людини, зачастую, зіпсована «вихованням». На відміну від наших батьків, котрих виховувала школа, сім’я, і навколишня ввічлива атмосфера, теперішня молодь формує свій світогляд на основі інтернету та інших засобів масової інформації. Причому з даних носіїв ми зчитуємо переважно погані приклади: алкоголізм, паління, наркоманію, розпусту та багато іншого. Нам щосили намагаються довести, що це модно, нормально, необхідно. І навпаки, людина, котра такого не підтримує – це відсталий раритет, котрий зовсім нічого не розуміє у «нормальному» дозвіллі, та не вміє жити згідно сучасних, а ,значить, абсолютно правильних понять і поглядів. Тому, керуючись лише дитячими, але зіпсованими мріями, ми самі для себе викопуємо яму в котру з часом неодмінно впадемо.
Саме в таких випадках думка батьків, вчителів та інших людей з життєвим досвідом являється просто необхідністю, своєрідним маяком у бурхливому морі інформаційного простору. Звичайно, ми не можемо і не повинні сліпо виконувати чиєсь повеління, але свідома та обґрунтована думка дуже допомагає на першому кроці до дорослого та щасливого майбутнього. Це по-перше.
По-друге… До вибору професії потрібно ставитись як до поклику. Професія – це не просто засіб для заробляння грошей. Це можливість проявити свій талант, позитивно вплинути на оточуючих людей, побачити у буденних справах Божу присутність, та довести важливість конкретної роботи для розвитку цілого суспільства. І лише за умови такого підходу людина може бути впевненою у правильності свого вибору.
Людина може робити будь-яку роботу крім однієї – безцільної. Під час війни така робота вважалася одним з найтяжчих випробувань для полонених радянських солдатів. Німці заставляли партизанів безцільно переносити каміння з однієї купи на іншу і навпаки. Здається – нічого особливого, але було багато випадків, коли солдати просто не витримували психологічно. Що це значить? Це означає, що обираючи професію ми повинні повністю усвідомлювати її ціль: що вона принесе для суспільства, та чи зробить вона мене щасливим.
Тут виникає слідуюче запитаня: що таке щастя? Особисто моя думка полягає в тому, що відповідь на подібні питання для кожного являється різною. Правда, є одна річ, яка поєднує усі можливі думки. Насправді, щастя не може вимірюватися виключно у матеріальному забезпеченні. Наприклад, для мене щастя – це душевний мир: мир з близькими, оточуючими, мир із самим собою. Це відчуття потрібності комусь. Це можливість спілкуватися з людьми, чути сміх дітей, та щодня бачити дружину. Це вміння дякувати Богу за те, що Він дає терпіння переносити ті чи інші життєві скорботи. Ось все це вище перечислене являється щастям для мене особисто. Зауважте, що всі ці речі зовсім не залежать від матеріального статку.
Звичайно, можна задавати ще багато запитань, оспорювати відповіді на них, з чимось погоджуватися, а з чимось ні. Але я зробив свій життєвий вибір – і зовсім у цьому не розчарувався. Хоча також стояв на роздоріжжі.
Тому на останок побажаю, щоб усі випускники також зробили правильний вибір. Більше спілкуйтеся з батьками, намагайтеся правильно мислити, просіть у Бога допомоги, частіше звертайтеся до голосу совісті, і це неодмінно зробить вас і щасливими, і багатими, і великими в очах оточуючих людей. Хай щастить!!!
прот. Василій Іванейко
Переглядів: 19
