У кожної людини своя дорога до Бога. Господь посилає нам труднощі, випробовування, що б ми не забували про Нього. Я думаю кожен зі мною погодиться, що коли у нас все «гладко» по життю ми менше часу виділяємо для молитви, поїздки по святих місцях, читання святих книжок тощо… Коли організовувалася поїздка, особисто я вагалася їхати. Сталося так, що на роботі цілий день потратила на пошук документів – не знайшла… Думку тішило, що вони можуть бути вдома, приїхавши з роботи я відразу ж почала їх шукати … і нема. Я попросила: «Матушка, Аліпія, допоможи мені знайти папери, якщо ти мені допоможеш, то я без вагань поїду до тебе». На другий день, прийшовши на роботу, не встигла ще роздягнутися, як я їх знайшла. Отаким чином матушка Аліпія покликала мене до себе.
Не зволікаючи, ми парафіяни Свято-Миколаївських храмів сіл Загатинці та Підлозці у супроводі настоятеля протоієрея Ростислава Голубовського 28 жовтня вирушили паломницькою поїздкою до таких святинь: Свято-Покровський чоловічий монастир Голосіївська пустинь, Китаївська пустинь, Свято-Троїцький чоловічий монастир, Києво-Печерська Лавра, Свято-Введенський чоловічий монастир, Благовіщенський чоловічий монастир “Київський Назарет”, Подвор’є Афонського Пантелеймонівського монастиря.
Голосіївська пустинь зустріла нас ранішньою прохолодою наповненою Божою благодаттю. Були присутні на літургії, хто готувався до святого причастя – посповідалися та причастилися. Далі ми пішли приклалися до святинь, мироточивих ікон, мощей преподобного Олексія Голосіївського, чесних останків матушки Аліпії де було здійснено, за участі протоієрея Ростислава, чин панахиди. По закінченню ми відвідали іконну лавку, подали записки, купили просфору, святу воду, сухарики та святе масло від матушки Аліпії, іконки тощо…
Далі відвідали Свято-Троїцький чоловічий монастир (Китаївська пустинь), приклалися до мощей преподобної Досіфеї та мощей преподобного Феофіла Христа ради юродивого.
У Києво-Печерській Лаврі помолились на могилі Блаженнішого митрополита Володимира, побували у Ближніх та Дальніх печерах. Вразили усіх затворники, це монахи які відмовлялися від усього мирського, їм через маленьке віконечко подавалася просфора та свята вода, вони навіть не розмовляли без потреби. Якщо монах-затворник не забирав просфору і воду це означало, що він помер, тоді відбувався чин відспівування за упокій, та маленьке віконечко замуровували. На даний час біля кожної келії ікона затворника.
У Свято-Введенському чоловічому монастирі ми приклалися до мощей преподобної Димитри Київської (засновниці монастиря) і преподобної Олімпіади, ікони «Призри на смерення».
Благовіщенський чоловічий монастир (Київський назарет) зустрів нас різними чудотворними іконами, та більше 120 частицями мощей угодників Божих, чудотворною іконою Божої матері «Жасминова». На голову нам одягали вінець із кусочків лози жасміну, у якому знаходиться оригінал цієї чудотворної ікони. У монастирі нас пригостили обідом. З вуст паломників було чути: «Таке у дома не зготуєш!!!». Подякували, тапоїхали далі.
На дворі почало сутеніти… Подвор’є Афонського Пантелеймонівського монастиря – Храм святителя Михаїла І митрополита Київського, зустрів нас своїми чудотворними іконами. Це і мироточива ікона преподобного Гавреіла (Ургебадзе), а також кровоточива ікона Спасителя та багато мироточивих ікон. Були присутні на вечірній, звершувався водосвятний молебень з читанням акафісту до священномучеників Кипріана і Іустинії. Зі словами «Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй нас грешных» ми виходили із монастиря…
Відвідали безліч святинь, всі втомилися, але ця втома була приємна для душі. Наситилася Божою благодаттю. Ділилися чудовими враженнями. Повечерявши – поїхали додому.
Ми вдячні нашому настоятелю о. Ростиславу за організацію поїздки, за його молитви та благословіння, а також шоферу та екскурсоводу о. Володимиру.
Вдячні паломники
Переглядів: 51
