За останнє десятиліття напередодні новорічно – різдвяних свят у різних соціальних мережах та засобах масової інформації активно порушували питання зміни церковного календаря та перенесення релігійних свят на новий стиль.
Особисто я ніколи не переймався цим, бо просто не бачив сенсу. І нічого окрім сумної посмішки в мене не викликали аргументи на кшталт «важко жити з календарною шизофренією», «потрібно відходити від Москви» і т. д.
Ми виросли у духовній сім’ї. І, не зважаючи на те, що у нашій родині є члени різних християнських деномінацій, ніколи не відчували якихось проблем чи непорозумінь. Ми просто жили за багатовіковою традицією, яка передавалася з покоління в покоління та давала можливість відчути радість свята і з родиною на Львівщині, і з друзями на Рівненщині.
Проте, як виявилося, усі активні онлайн-розмови мали конкретну мету і з плином часу її вдалося реалізувати. У буремному 2023 році державна влада і кілька релігійних конфесій заявили про перехід на новий стиль та про святкування Різдва «зі всім світом»… І якщо раніше це питання особисто мене не торкалося, то тепер я побачив велику проблему, яка сильно ускладнила життя простих віруючих людей…
По-перше, я ніколи не міг подумати, що народ, який так славився своєю побожністю та збереженням традицій так швидко забуде багатовікове надбання, легко відмовиться від своєї історії та духовного досвіду. Особисто для мене це стало і розчаруванням, і неприємним відкриттям.
По-друге, це питання внесло непоправну шкоду у багатьох сферах життя. Люди, для яких важливими є їхня віра та традиції не розуміють як їм бути далі, адже в один момент вони стали “неправильними”, “другосортними”. До багатьох священиків УПЦ підходять парафіяни і просять практичної поради, як бути, як поводитися, якщо навіть у сім’ї немає порозуміння.
***
Проте, чи все так сумно? А якщо спробувати глянути на це питання з духовної сторони?
Нещодавно мав розмову з близьким священником. Він розповів, як багато років тому до їхнього будинку вперше прийшли колядники з баяном. Гарно співали, щиро вітали, радо святкували. Після того як гості пішли, мама похитала головою і з сумом сказала: «Як же так… Коляда, церковний піснеспів… Під музику та танці». Що відбувалося історично далі ми всі знаємо. З часом у традиції різдвяних святкувань увійшла звичка перевдягатися у різних персонажів, навіть у нечисту силу, по телеефірах транслювалися різноманітні святкові концерти та фільми на різдвяну тематику, святкування звелося до великих гучних компаній, дарування подарунків один одному, прикрашання ялинки та інше. Паралельно у храмах все меншало і меншало людей на святкових богослужіннях. І як апогей – свято почали просто називати на західний манер – Різдво, без згадки Христа, як першопричини.
І ось постає основне питання з можливою позитивною відповіддю: а, можливо, в цьому і є Божий промисел, щоб люди, які залишаються вірними давній церковній традиції мали змогу повернутися до простих Віфлеємських ясел та в тишині, без лишнього пафосу та підмінених понять, зустріти РІЗДВО ХРИСТОВЕ. Може саме нам дається така можливість – позбутися усього зайвого та зі щирим серцем святкувати Божественну Причину, а не боготворити часто безбожні традиції…
***
Якось одна знайома поцікавилася моїм відношенням до календарних змін.
-Я нічого не змінював. Для мене це – принципове питання, – відповів я.
-А чому? Мені здається, що більшість будуть святкувати по-новому, – прокоментувала вона.
-Для мене це не питання дати – ми не знаємо точної дати Різдва Христового. У конкретному історичному контексті це питання людяності та віри. Я вважаю, що даними змінами вбивається ще більший клин у відносили між людьми різних конфесій. Це питання, яке ще більше розділяє на «свій-чужий», «правильний-неправильний» і без того багатостраждальний народ. Моя Церква, моя віра закликає до любові і миру. Тому шлях розбрату і ненависті – це не мій шлях. Саме в цьому важливість і принциповість, – підсумував я.
***
Звичайно, все в нашому житті минає. І я впевнений, що Церква знайде можливість підтримати та ствердити своїх вірних. Просто потрібно трошки часу. А наразі кожна людина, для якої Бог – це Любов, повинна духовно працювати над тим, щоб любов була між людьми. Саме нам дається така можливість. Спробуймо виправдати покладену на наше покоління відповідальність.
З прийдешнім Різдвом Христовим !
свящ. Василій Іванейко
Переглядів: 110
