11 вересня, у день Усікновення глави пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна прихожани храму на честь Різдва Богородиці с. Смордва, на чолі з настоятелем прот. Анатолієм Синицею вирушили у паломницьку поїздку до святинь Володимир-Волинської єпархії.
З першими променями сонця ми прибули до стін древнього Свято-Успенського Зимненського монастиря. Нас зустріла благодатна тиша, яка буває лише за стінами монастирів. Ще до того як розпочалася служба наші паломники встигли почути Акафіст Божій Матері, приклонитися до святинь монастиря, серед яких чудотворний образ Пресвятої Богородиці Зимненської. Прихожани молилися за Божественною Літургією, а після служби насельниця монастиря монахиня Павла провела чудову екскурсію, розповіла історію обителі, а також розповіла про чудеса які і до нині являє Пресвята Богородиця через свій образ.
Цей монастир належить до найбільш древніх православних монастирів України, а його головною святинею є Зимненська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Відомо, що цим образом Константинопольський Патріарх Микола ІІ Хрисоверг благословив у 988 році грецьку царівну Анну на шлюб зі святим рівноапостольним князем Володимиром.
Ця ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Згодом князь перевіз ікону до своєї зимової резиденції поблизу заснованого ним же міста Володимира. Власне з іменем Хрестителя Русі і пов’язують початок історії Зимненського Свято-Успенського монастиря, який був заснований спочатку як чоловіча чернеча обитель.
Ми мали змогу відвідати також печери монастиря, що за структурою близькі до печер Києво-Печерської лаври. Ці печери ще в IX столітті вирили ченці для молитовного подвигу, а в період воєн там ховалися і зберігали ікони. Під час реставрації тут були знайдені кістки перших подвижників. Перший ігумен Київської Лаври Варлаам, повертаючись з Греції, відвідав обитель в Зимному, але захворів і помер. Варлаам заповідав перенести його останки до Києва. Мощі преподобного зберігалися в підземних печерах Зимненського монастиря ще півстоліття, поки не були перенесені до Києва, – тепер тут церква святого Варлаама.
Після Зимного наші паломники вирушили до околиць міста Нововолинська, де стоїть на високому пагорбі древній Низкиницький Успенський чоловічий монастир. Він веде свій літопис з 1643. Заснування монастиря благословив святитель Петро Могила, митрополит Київський. В основі архітектурного ансамблю монастиря – п’ятиглавий Успенський храм у вигляді рівнораменного хреста правильної форми. У монастирському склепі під головним храмом обителі похований його засновник – відомий меценат і державний діяч, київський воєвода Адам Кисіль. Монастир переживав часи занепаду і розорення і був відновлений у 1997 році. Серед святинь монастиря – ковчег з часточками мощей преподобних отців з Києво-Печерської лаври, ікона з частинкою мощей Святого Миколая Чудотворця і копія Холмської ікони Божої Матері, до яких піднесли свої молитви і прохання наші паломники. З великим задоволенням ми відвідали Музей старожитностей і народного побуту, який відкрито при монастирі у 2011 року. Успенська церква, дзвіниця та огорожа, побудовані в 17 столітті, мають статус пам`ятки архітектури національного значення. Цей монастир нам дуже хотілося відвідати ще й тому, що у 1988-1994 рр. настоятелем Свято-Успенського храму в селі Низкиничі Іваничівського району був наш земляк, нинішній намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.
Насолодившись красою і благодаттю наші паломники вирушили у древній Свято-Успенський собор міста Володимира-Волинського. Цей величний собор побудував удільний князь Мстислав Ізяславович, згодом великий князь Київський, побудував в 1160 році новий прекрасний храм, присвятивши його також Успінню Пресвятої Богородиці. У цьому храмі був похований сам будівничий, який помер 1170 року, а храм і понині зветься Мстиславовим. Це єдиний храм на території Волині, що дійшов до нас з часів Київської Русі. Храм трьохнефний і трьохапсидний, стоїть на шести стовпах, з яких чотири утримують масивний купол. Зверху купол увінчаний одним хрестом висотою 5,5 метра. Довжина храму майже 35 метрів, ширина – 21 метр, а висота, разом з куполом, понад 35 метрів. Товщина стін – 1,5 метра. Мстиславів храм став кафедральним собором Володимир-Волинських єпископів. Проте, окрім свого безпосередньо богослужебного призначення, він виконував ще і державне – в ньому приймали присягу піддані князя. Тут підписувалися і скріплялися присягою на Хресті і Євангелії міждержавні і торгові угоди, тут писався Волинський літопис. Собор і нині є найвеличнішою і найдовершенішою будівлею в місті. І хоч архітектура храму проста і лаконічна, а сама споруда велика і масивна, силует собору надовго зачаровує погляд своєю легкістю і стрімкістю. Споглядаючи його, задумуєшся над минулим і сьогоденням, над тим, що минає і зникає, а що залишається на віки, не лише на землі, а й в людських душах. Тут і справді відчуваєш подих століть, зв’язок багатьох поколінь.
Стомлені, але переповнені враженнями і тією частинкою благодаті, яка торкнулася кожного у цих святих, століттями намолених місцях ми з вдячністю Господу вирушили додому. Спаси Господи отця Анатолія за таку чудову поїздку!
Ольга Синиця
Переглядів: 58
